м. Запоріжжя
м. Запоріжжя

Поживний режим ґрунту: що впливає на ефективність засвоєння елементів живлення?

В умовах сьогодення, враховуючи інтенсивність розвитку агровиробництва, для повного розкриття своїх потенційних можливостей сучасні сорти та гібриди потребують високого агрохімічного фону, тому реалізація їх генетичного потенціалу можлива за умов забезпечення певних агрофізичних та агрохімічних параметрів ґрунту.

Агрофізичні параметри включають в себе такі показники, як гранулометричний склад, структура, щільність, твердість, липкість, шпаруватість ґрунту тощо. Підтримка фізичних показників ґрунту на високому рівні за рахунок мінімалізації обробітку, внесення органічних добрив та проведення меліоративних заходів дозволяє запобігти деградації ґрунту та покращити ґрунтово-фізичні умови. Агрохімічні параметри родючості характеризуються здатністю ґрунту забезпечувати рослини поживними речовинами, але тривале використання земель сільськогосподарського призначення без додаткового внесення добрив у достатній кількості призводить до виснаження ґрунту і створення дефіциту елементів живлення.

Забезпеченість рослин елементами живлення залежить не скільки від їх загального (валового) вмісту, скільки від їх доступності для рослин. Згідно закону сукупної дії факторів максимально реалізувати потенціал продуктивності сільськогосподарських культур можливо лише при оптимальній наявності кожного фактору життя – світла, тепла, води, повітря і поживних речовин, зокрема у доступній формі. Однак необхідно пам’ятати, що на ріст і розвиток рослин впливають не лише фактори життя, а й умови, за яких проявляється їх дія.

Надходження елементів живлення до рослини залежить, перш за все, від фізіологічної зрівноваженості ґрунтового розчину. Фізіологічно зрівноваженим вважається розчин, у якому окремі для рослин елементи живлення знаходяться у таких співвідношеннях, при яких відбувається найбільш ефективне їх поглинання. Для своєчасного виявлення нестачі чи надлишку елементів живлення кращим рішенням буде проведення агрохімічного аналізу ґрунту. На основі даних вмісту доступних форм елементів в ґрунті складається збалансована система удобрення.

Ефективність засвоєння рослиною елементів живлення тісно пов’язана з такими властивостями ґрунту, як:

структура і вологість ґрунту (структуровані ґрунти сприяють забезпеченості ґрунтових мікроорганізмів та рослин повітрям і водою, що в свою чергу позитивно впливає на мобілізацію поживних речовин в ґрунті; достатній для рослин вміст вологи у ґрунті покращує фізіологічний стан рослин, підвищує інтенсивність фотосинтезу, сприяє процесам обміну речовин);

реакція ґрунтового розчину (надмірна кислотність ґрунту пригнічує ріст кореневої системи, негативно впливає на проникність цитоплазми клітин кореня, внаслідок чого погіршується засвоєння рослинами поживних речовин з ґрунту і добрив);

вміст та взаємодія елементів живлення (в залежності від співвідношення елементів живлення у ґрунті в процесі росту рослин можливе підсилення (синергізм) або пригнічення (антагонізм) дії певних елементів. Так, наприклад, достатня кількість кальцію і цинку покращують засвоєння фосфору і калію; а надмірна кількість фосфору зменшує поглинання кальцію, заліза, марганцю та цинку);

активність ґрунтової біоти (ґрунтові мікроорганізми є посередником між коренями рослин та поживними речовинами ґрунту; процеси нітрифікації, мінералізації, швидкість розпаду органічної речовини напряму залежать від мікробіологічної активності);

температурний режим ґрунту (від температури ґрунту залежить швидкість руху водних розчинів, зокрема рухливість солей у ґрунті, та темпи поглинання рослиною елементів живлення; за низької температури знижується інтенсивність вбирання вологи і поживних речовин корінням, а високі температури зумовлюють значні втрати води за рахунок випаровування та транспірації);

повітряний режим ґрунту (при зменшенні вмісту кисню в ґрунті сповільнюється ріст коренів, гальмується надходження води і поживних речовин, відбувається пригнічення діяльності аеробних мікроорганізмів).

Загалом усі зовнішні фактори можуть впливати на рухомість та ефективність засвоєння елементів рослинами. Управління мінеральним живленням є одним із найдоступніших способів регулювання процесів росту й розвитку рослин. Кожне поле, кожна культура потребують індивідуального підходу, а проведення належної діагностики ґрунту та рослин в комплексі з чітко обґрунтованою та спланованою системою внесення добрив дозволить уникнути дефіциту елементів живлення та забезпечить підтримання оптимального їх балансу у ґрунті.

С.В. Мойсеєнко

відділ агрохімії