Соняшник вирощують переважно для отримання насіння з високим вмістом олії, що найчастіше використовується на харчові потреби. Однак якість насіння не визначається лише вмістом у ньому олії. Для ефективного використання кожної партії насіння необхідно враховувати ряд параметрів, згідно яких буде визначатися ціна на продукцію, ефективність застосованих методів / способів зберігання насіння тощо.
Більшість показників, за якими характеризується якість партії насіння, можна визначити експрес-методом. Це, перш за все, вологість, загальний вміст олії, натура. Однак слід пам’ятати, що всі експрес-методи розроблені з урахуванням стандартних методів «мокрої хімії», тобто для перевірки таких методів необхідним є проведення лабораторного аналізу. До того ж, у разі виникнення питань між покупцем і продавцем перевага надається саме лабораторним методам аналізу, оскільки вони є арбітражними.
При визначенні якості насіння соняшнику, так як і для інших культур, в першу чергу слід звернути увагу на його вологість, що фактично відображає вміст гіроскопічної вологи, вираженої у відсотках. Згідно ДСТУ 7011:2009 «Соняшник. Технічні умови» оптимальна вологість для насіння соняшнику становить 6,0 – 8,0%. Підвищена вологість найбільш шкідлива при тривалому зберіганні насіння, оскільки створюються сприятливі умови для розвитку грибних хвороб, відбувається самозігрівання і самозволоження насіння, швидко втрачаються його схожість і енергія проростання.
Не менш важливими показниками є наявність домішок – сміттєвої та олійної. І хоча більша частина їх видаляється при очищенні, вони все ж значно знижують цінність партії. Згідно ДСТУ 7011:2009 максимально допустимий вміст сміттєвої домішки у насінні, призначеного для виробництва олії, повинен складати (не більше): 1 % – для насіння 1-го класу, 2 % – для насіння 2-го класу, 3 % – для насіння 3-го класу. Сухим вважається насіння соняшнику з вмістом вологи до 7 %, насіння середньої сухості – 7,1-8,0 %, вологе – 8,1-9,0 %, насіння, що має вологість вище 9,1 %, відноситься до сирого.
Вміст олійної домішки повинен складати (не більше): 3 % – для насіння 1-го класу, 5 % – для насіння 2-го класу, 7 % – для насіння 3-го класу.
Не менш важливим є показник зараженості насіння – насіннєве, продовольче і фуражне зерно не повинно бути уражене хворобами і пошкодженим шкідниками. Що стосується насіння соняшнику, то згідно ДСТУ 7011:2009 для 1-го класу взагалі не допускається зараженість шкідниками, для 2-3-го класів допускається зараженість кліщем не вище ІІ ступеня.
Масова частка олії у насінні – найбільш популярний показник, що характеризує якість насіння та є вирішальним для визначення доцільності використання його на продовольчі чи технічні цілі. Згідно ДСТУ 7011:2009 вміст олії повинен складати (не менше): для насіння 1-го класу – 50,0%, для насіння 2-го класу – 45,0%, для насіння 3-го класу – 40,0%, для кондитерського напрямку використання – не більше 42,0%.
Окрім загального вмісту олії якість насіння соняшнику визначається властивостями і співвідношенням кислот, що входять до її складу, зокрема масової частки олеїнової кислоти та кислотним числом олії. Перший показник частково надає соняшниковій олії властивості оливкової, сприяє збільшенню протиокислювальної стабільності та зменшення температури застигання, таким чином підвищує споживчі властивості олії. Згідно ДСТУ 7011:2009 вміст олеїнової кислоти регламентується лише для насіння, що використовують для виготовлення олеїнової кислоти (не менше 60 %).
Кислотне число є одним із основних якісних показників, що характеризує сумарний вміст вільних жирних кислот в олії. Саме ці сполуки надають смак згірклості жиру. Згідно ДСТУ 7011:2009 максимально допустиме значення кислотного числа олії повинно становити (не більше): для насіння 1-го класу – 1,3 мг КОН/г, для насіння 2-го класу – 2,2 мг КОН/г, для насіння 3-го класу – 5,0 мг КОН/г, для насіння, призначеного для виробництва кондитерських виробів та олеїнової кислоти – 5,0 мг КОН/г.
Показником виповненості та крупності насіння є маса 100 насінин. Згідно ДСТУ 7011:2009 для насіння, призначеного для кондитерського виробництва, М1000 повинна становити не менше 70,0 г.
Для олійного насіння не менш важливим показником є натура, тобто маса 1 л насіння, що залежить від його крупності, щільності, чистоти, вологості та інших умов. Згідно ДСТУ 4694:2006 «Соняшник. Олійна сировина. Технічні умови» за натурою насіння соняшнику ділять на 3 класи, але при цьому враховують вологість, а також вміст сміттєвої і олійної домішок: 1 клас – натура становить не менше 460 г при вологості не більше 11 % та з вмістом олійної і смітної домішок не більше, ніж 2 % кожної; 2 клас – натура 430 – 460 г з вологістю не більше 13 % та вмістом смітної і олійної домішок не більше 3 % кожної, 3 клас – натура 350 – 430 г, вимоги до вологості та вмісту домішок такі ж, як і для 2-го класу.
Харчова цінність насіння соняшнику визначається вмістом у ньому протеїну, тобто білків, що містить у своєму складі кальцій та натрій, не містить токсичних речовин природного походження та має відмінну засвоюваність. На показник вмісту протеїну в соняшнику впливають ґрунтово-кліматичні умови, екологія і багато інших чинників, зокрема застосування азотних добрив, схема посіву тощо. Згідно ДСТУ 7011:2009 для кондитерського виробництва застосовують насіння з вмістом протеїну не менше 19 %.
Наявність шкідливих речовин в насінні соняшника неминуча, оскільки за інтенсивної технології вирощуванні рослини обробляють пестицидами та агрохімікатами, що здатні накопичуватися в різних частинах рослин, в тому числі і насінні. Максимально допустимий вміст шкідливих речовин (важкі метали, мікотоксини, радіонукліди) у насінні соняшнику також регулюється ДСТУ 7011:2009.
Всі вище згадані показники дають змогу відповісти на питання, що робити з зібраним урожаєм далі: закладати на зберігання чи доробляти, здавати на переробку чи вибраковувати. Отож, не кваптеся оцінювати свій врожай, не пересвідчившись в qого якості, бо поспіхом та швидко мети не досягти.
Н.В. Вільна, І.Є. Марченко
відділ якості продукції рослинництва