Корегування pH ґрунту, здавалося б, досить простий захід меліорації. Але перш ніж зробити такий сміливий крок слід розглянути ґрунт із точки зору його властивостей, в тому числі і хімічних. Перше, що необхідно зробити – визначити напрямок, у якому потрібно рухатися, а разом з цим і продукти, які потрібно використовувати для досягнення своєї мети.
Для початку хочеться підкреслити важливість якісного аналізу ґрунту. Часто кислотність ґрунту характеризують, як то кажуть, «на око» – залежно від типу природної рослинності, бур’янів, за старими картограмами тощо. Якщо припустити, що ці твердження правдиві, то в якому напрямку і в якій мірі слід внести зміни? Без проведення аналізу ґрунту це просто припущення, адже ті самі бур’яни можуть бути штучно занесені на поле, а на полі може бути декілька типів ґрунтів із притаманними лише їм властивостями.
Загалом вважається, що оптимальним для більшості культур є рН ґрунту на рівні 6,5. Однак цього мало для повної характеристики рівня кислотності, необхідно також мати інформацію про ємність катіонного обміну ґрунту та його буферну здатність, рівень гідролітичної кислотності, адже може бути ситуація, що рН ґрунту підвищилася / знизилася тимчасово внаслідок внесення фізіологічно лужних або фізіологічно кислих добрив.
На ґрунтах із низькою буферною здатністю (в основному характерно для піщаних ґрунтів) може відбутися значне зниження pH протягом короткого періоду часу навіть від внесення органіки та добрив з різною реакцією. У піщаних ґрунтах дуже важко підтримувати достатню кількість доступного кальцію в ґрунтовому розчині.
Підвищення рH ґрунту. Підвищення pH ґрунту є найпоширенішою практикою і відносно недорогим методом меліорації. Для цього застосовують так звані вапнякові меліоранти, як от звичайне (кальцієве) вапно, поташ, гашене вапно (пушонка), доломітове борошно тощо. Вапно з високим вмістом кальцію зазвичай містить близько 30 % кальцію і 3-5 % магнію, а доломітове борошно – приблизно 21 % кальцію і 12 % магнію. Можливо хтось скаже, що використовувати треба те, що ближче до місця застосування. Однак це не так, слід все ж в першу чергу збалансувати катіони, використовуючи співвідношення Вільяма Альбрехта: 65 % кальцію та 15 % насичення магнієм. В інтервалі показників рН від 3 до 5 вирішальний вплив на рН має кальцій, від 6 до 8 – магній, а від 9 рН – натрій.
Залежно від даних аналізу ґрунту та балансу катіонів буде вибрано вид меліоранта. Якщо насиченість магнієм нижче 15 %, то слід вносити доломітове борошно, якщо ж при цьому ґрунт дуже кислий і необхідно терміново підвищити рівень рН, то можливо внести частину необхідної кількості вапна у вигляді пушонки. Слід пам’ятати, що кожен меліорант має свої властивості, які зумовлюють швидкість та тривалість його дії.
Кількість меліоранту для вапнування залежить від способів основного обробітку ґрунту. Так, при застосуванні оранки кількість одноразового внесення вапна може бути значно більшою у порівнянні з застосуванням системи no-till або mini-till, оскільки у останньому випадку розчинність меліоранту зменшується, а рН на поверхні буде швидко збільшуватися
Крім розгляду вибору меліоранта, при вапнуванні велике значення має тонкість його помелу. Чим дрібніше вапно, тим більше воно реакційно здатне. Однак у дрібної фракції вапна є й недоліки – дуже тонкий помел пилить і розноситься вітром. Тому це треба враховувати як при виборі матеріалу для вапнування, так і при безпосередньому його внесенні.
Зниження рН ґрунту. Для зниження рН ґрунту у більшості випадків рекомендують використовувати гіпс. Однак тут є певні нюанси. Зокрема, гіпс необхідно вносити у випадку накопичення у ґрунтовому вбирному комплексі катіонів натрію. При цьому процес підвищення рН часто супроводжується засоленням ґрунту, тому наряду з цим ґрунт також промивають. Якщо ж високий рН ґрунту зумовлений іншими катіонами, то для зниження рН застосовують сірку. На практиці останній метод є досить затратним. Тому у разі перевапнування або високого рівня рН через надмірний вміст катіонів кальцію слід збільшити внесення фосфору, переважно за допомогою позакореневого підживлення. Окрім того, слід використовувати фізіологічно кислі добрива, що здатні тимчасово знизити рівень рН.
Загалом процес регулювання рН ґрунту повинен здійснюватися поступово, бути обґрунтованим. Лише так можна досягти результату, що буде сприяти отриманню високих і сталих врожаїв.
Н.В. Вільна